Ювiлей
"ВЕЛИКОМОСТIВСЬКА": ВIДЛIК ЧАСУ ЮВIЛЕЙНИЙ ГОДИННИК НА ФРОНТОНI АДМIНБУДИНКУ "ВЕЛИКОМОСТIВСЬКОЇ" БИВ ДВАНАДЦЯТУ СПIВУЧЕ-МЕЛОДIЙНО I ВОДНОЧАС ЗАКЛИЧНО-ЗВУЧНО. ШАХТА 29 ГРУДНЯ, У ПОНЕДIЛОК ПОЧАЛА НОВИЙ ВIДЛIК ЧАСУ, ЮВIЛЕЙНИЙ, СВЯТКУВАЛА 50-РIЧЧЯ.

"Великомостiвська" мiнiстерським рiшенням ще бiльше десяти рокiв тому мала поповнити перелiк злiквiдованих вугiльних пiдприємств регiону. Та тодi 1 "ВМ" вiдстояла своє право на життя i, перш за все, ефективною працею.
Трудовi здобутки колективу генеральний директор ДП "Львiввугiлля" Володимир Гарбузюк, виступаючи, сконцентрував в одному ємкому словi "флагман". Вiн не втомлював i не дратував аудиторiю важкими цифрами i фактажем, а пiдкреслив, що мав тверде переконання ще тодi, коли закривали "Бендюзьку", яка до п`ятдесяти не дотягнула два роки: буде в ДП така шахта, що справлятиме золотий ювiлей. I нинi ювiлей "Великомостiвської" став святом всього регiону.

Присутнiсть на урочистостях директорського корпусу у повному складi, керiвництва ДП "Львiввугiлля" i терради, голiв профкомiв вугiльних пiдприємств пiдкреслила це.
Не просто офiцiйним гостем на свято прибув мiський голова Iгор Чудiйович: вiн безпосередньо причетний до творення трудових буднiв цього вугiльного пiдприємства. Не один об`єкт будував тут, працюючи у шахтобудiвельному управлiннi. Щоразу його вiдвiдини - результативнi, у них вiддзеркалюється бачення перспективи регiону, вмiння вiдстояти її на найвищому рiвнi. На нещодавнiй нарадi в Президента країни мiський голова заявив: вугiльна галузь повинна працювати, за нею - благополуччя людей, регiону. I мерiя Червонограда докладає до цього максимальних зусиль. У свому виступi керiвник ДП "Львiввугiлля" акцентував на плiднiй спiвпрацi iз червоноградською мiською владою.
... Теплотою спогадiв про рiдну шахту, вiрою в її надiйну перспективу звучали на урочистостях слова голови терради профспiлки вугiльникiв Олега Турчина. Вiн зауважив:
- Скiльки молодi на шахтi! А це майбутнє пiдприємства, майбутнє галузi i України.

Зворушив учасникiв свята тематичний пiсенно-вiршований виступ вихованцiв пiдшефного садочка "Берiзка". Дiти приїхали на шахту до своїх батькiв iз найкращими побажаннями. А щоби їх татусi пiсля важкої працi на копальнi повертались до рiдних домiвок живими i неушкодженими, подарували шахтi вишитий у садочку образ святої Варвари. Аби шахтарi повсякчас перебували пiд захистом своєї покровительки - цього просили в Господа Бога i запрошенi на свято священики.
Теплим лiризмом сповнили атмосферу ювiлею вiршi колишнього працiвника "Великомостiвської" Iгоря Даха, а також голови профкому Богдана Мороза. Свято вдалося на славу. Оживали спогади численних ветеранiв, а головне, що їх дiти i онуки прийшли на шахту. Золотий ювiлей "Великомостiвської" перший, i, треба сподiватися, не останнiй на вугiльних пiдприємствах регiону.

Свiтлана РАТУШНЯК.

Мiськi новини
"РIЗДВЯНI ДЗВIНОЧКИ" ПРИХОДЯТЬ ЗНОВУ
23 сiчня в Червоноградi стартує VI Всеукраїнський фестиваль сучасної дитячої пiснi "Рiздвянi дзвiночки".
Економiчна криза нiяк не вплинула на число охочих взяти в ньому участь. На вчорашнiй день оргкомiтет конкурсу отримав понад 80 заявок. Отже, буде попереднiй вiдбiр. На сцену Народного дому вийдуть лише 60 юних артистiв, про це повiдомив незмiнний директор фестивалю Вiктор Коваленко. Географiя майбутнiх учасникiв "Рiздвяних дзвiночкiв-2009" - майже уся Україна. Журi традицiйно очолить заслужений артист України Мар`ян Шуневич. На пiсенне свято в Червоноград також планують приїхати директори iнших всеукраїнських мистецьких дитячих фестивалiв.
Пiдготовка до конкурсу в розпалi. За видiленi мiською владою кошти вже придбанi призи для переможцiв i лауреатiв, сувенiри гостям, фестивальна символiка. З чим скрутно, так це iз спонсорською допомогою. Економiчна криза як не на учасникiв, так на благодiйникiв фестивалю все ж впливає. Але його оргкомiтет розраховує, що надiйне плече i цього разу пiдставлять багаторiчнi друзi фестивалю.

Думки вголос
ПIВВIКУ РАЗОМ У ЖИТТI
- Рiк, що минає, для нас з чоловiком особливий. Як-не-як - пiввiку разом. Копали картоплю у вереснi, i мало не забули про 50-рiчний ювiлей. Та дiти пiдгадали й наполягли влаштувати справжнє свято. Всю родину зiбрали iз Старосамбiрського району. А Любочка, старша, сказала, що хоче бачити бабусю, тобто мене, молодою, що ми в неї найкращою парою на святкуваннi будемо. Так i вийшло.
Багато що менi тодi згадалось. Як мiй майбутнiй чоловiк Петро iз армiї аж iз Мурманська до родини в Гiрник приїхав, i як в Сокаль на танцi їздили, i як на побачення бiгали, долаючи перешкоди з болотиська уздовж побутових баракiв...
Я все життя пропрацювала на скрепернiй лебiдцi техкомплексу першої "Червоноградської", чоловiк - понад тридцять рокiв на третiй "Великомостiвськiй". Спiльного шахтарського стажу у нас бiльше, анiж 60 рокiв. Отак тiсно у нас в життi усе переплелось.Найбiльше гордимося тим, що оселю гарну, двоповерхову в Гiрнику своїми руками збудували. Що донька та син у нас - працьовитi... Маємо п`ятеро онукiв. Наймолодшого - Петром назвали на честь дiдуся, онук успадкував кращi риси мого чоловiка. Ходить за дiдусем як прив`язаний, а той його усього доброго вчить... Дружною родиною живемо у своїй оселi. В умовах селища можна i треба господарку тримати, що ми i робимо. Є своє молоко, сир, яйця, не кажу про городину. Запаси на зиму завше маємо. Кажу це для того, аби вiдповiсти i собi самiй та й iншим на болюче запитання: як вижити в умовах кризи. У нашiй родинi це, слава Богу, виходить завдяки злагодi, порозумiнню.
Стефанiя РЯБИХ, колишня працiвниця техкомплексу шахти №1 "Червоноградська"

1 сiчня - 100-рiччя Степана Бандери
ЛЮДИНА-ЛЕГЕНДА, ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ
У недiлю, напередоднi новорiччя, велику залу Народного дому заповнили учасники нацiонально-визвольних змагань, члени полiтичних органiзацiй, iнтелiгенцiя мiста, представники влади, молодь. Тут вiдбувся великий просвiтянський вечiр, присвячений 100-рiччю вiд дня народження Провiдника ОУН Степана Бандери.

На сценi портрет Провiдника, прапори - синьо-жовтий, державний, i червоно-чорний - ОУН. Вечiр розпочався переглядом фiльму про великого українця, його життєвий шлях та революцiйну боротьбу за волю України.
Затим перед учасниками вшанування пам`ятi С. Бандери виступив мiський голова Iгор Чудiйович.
- Герой ХХ столiття, людина-легенда, неможливо навiть уявити собi нацiонально-визвольну боротьбу українцiв без ОУН та без величезного особистого внеску Степана Бандери в цi iсторичнi подiї. Антибандерiвськi стереотипи, насадженi в свiдомiсть населення України компартiйними iдеологами, ще продовжують дiяти, розколюють суспiльство на "захiднякiв" i "схiднякiв"... Шлях подолання цiєї проблеми - поширення правди, яка замовчувалася майже пiвстолiття, - сказав, зокрема, Iгор Чудiйович. З нагоди 100-рiччя вiд дня народження Степана Бандери вiн вручив нагороди великiй групi червоноградцiв, послiдовникам Провiдника, котрi у важкi часи не скорилися, боролися за волю народу, пройшли випробування пiдпiллям, в`язницями i засланнями.
Учнi ЧСШ №1 пiдготували велику лiтературно-музичну композицiю, вони читали вiршi, виконували українськi, повстанськi пiснi. У просвiтянському вечорi активну участь взяли колективи й вихованцi Червоноградської школи мистецтв та Народного дому. I "Чота нескорених" дарувала присутнiм пiснi зi свого репертуару - про подвиги борцiв за сводобу, про любов до рiдної Вiтчизни, утвердження незалежностi, задля якої кращi сини i доньки України у рiзнi часи вiддали найдорожче - життя.
На завершення голова мiської органiзацiї КУН Петро Кекiш подякував школярам ЧСШ №1 за змiстовний вечiр i подарував шкiльнiй бiблiотецi книгу про Провiдника ОУН.
Того дня вiдбулося покладання квiтiв до пам`ятника Степану Бандерi у Червоноградi.
Олена ГАЛИЧ.

ПОМЕРЛА СЕСТРА БАНДЕРИ
У середу, 24 грудня, в Стрию на 92-му роцi життя померла остання, наймолодша сестра Провiдника ОУН - Оксана. Вона вiдбула 48 рокiв заслання, таборiв, каторги, i усi цi роки мрiяла повернутись на Україну, i її мрiя здiйснилася у 1989 роцi. Оксана Бандера в Стрию проживала з рiднею - сестрою Володимирою, а як та померла, - за нею доглядала племiнниця Мирослава.
Поховали стрияни почесну громадянку свого мiста, за її заповiтом, на цвинтарi, у рiдному селi Старий Угринiв бiля сестер.

МОЛОДЬ ПРО БАНДЕРУ
Старшокласники шкiл мiста взяли участь у Всеукраїнському конкурсi "Об`єднаймося ж, брати мої". В номiнацiї "Iсторiя України та державотворення" одинадцятикласники ЧСШ №8, учнi вчителя iсторiї Марiї Ювiналiївни Попчук, обрали темою для своїх творчих робiт роль Степана Бандери в боротьбi українцiв за незалежнiсть. Вашiй увазi - уривки з кращих творiв.
"... 24 серпня 1991 року Україна здобула незалежнiсть. Хоча з того часу вже пройшло бiльше 17-ти рокiв, свiдомостi в українцiв ще немає. Рiдко хто знає правдиву iсторiю України, особливо у схiдних областях нашої держави. Саме тому я вибрав тему "Степан Бандера - герой", адже про його життя радянська влада перекрутила факти, дещо взагалi замовчувала, i я маю намiр доносити до людей справдi iсторичнi факти про Бандеру. Також я захоплююсь його життям та подвигами, любов`ю до України, i намагаюсь наслiдувати... Бо неможливо збудувати державу, не знаючи своєї iсторiї, не шануючи того, хто за тебе... з любов`ю вiддав своє життя".
... Прапор, що його нiс Бандера, навiть пiсля його смертi повинен знаходитися у сильних i вiрних руках. I ми, молоде, пiдростаюче, нове поколiння, повиннi з гордiстю нести його далi, поки iдеал визволення не буде одного дня здiйснений. Дух Степана Бандери, його iдеї i вiн сам завжди буде всьому свiдомому народу i менi зокрема зразком патрiотизму i героїзму...
Iван ЛЕСНЯК, учень 11-Б класу.
... По-рiзному ставляться до Степана Бандери, але ми знаємо: вiн один з найбiльших борцiв за незалежнiсть України. Таких iсторичних постатей небагато у будь-якого народу. Ще живi його соратники i послiдовники. Iдеї, за якi вiн вiддав життя, - не чужi багатьом українцям...
Хто для мене Степан Бандера? Нацiональний герой, який життя поклав на вiвтар боротьби за волю i незалежнiсть України. Видатна людина за своєю фанатичною вiрою, вiн вражає своєю мужнiстю, силою волi, органiзаторськими здiбностями, енергiєю, несхитнiстю. Вiн людина, довкола якої створюються мiфи. Тому Степан Бандера - герой України.
Дмитро АНАНЬКО, учень 11-Б класу.

Думки вголос
ЗАЛИШИТИ ДОБРИЙ СЛIД НА ЗЕМЛI

Петро МАВКО, краєзнавець, колишнiй викладач ЧДТГТ i Е:
- Рiк, що минає, запам`ятався величною акцiєю повернення iз забуття iменi талановитого композитора i диригента, вояка УПА Василя Осташевського, якому у 2008-му виповнилося б 100 рокiв. Василь Осташевський прожив лише 36. Вiн, як i я, - уродженець села Хлiвчани. Стараннями землякiв бiля Хлiвчанської церкви композитору встановлено пам`ятний знак: на вертикальнiй плитi - портрет i традицiйна епiтафiя, на горизонтальнiй - ноти i рядок з пiснi "Я любив вас усiх. А найбiльше любив Україну...". Перепоховати прах героя з Пристанського цвинтаря на Хлiвчанський не дала згоди тамтешня громада.
На стiнi Хлiвчанської школи встановлено також меморiальну дошку з написом, що тут у 1915-1920 роках навчався Василь Осташевський. Кошти на неї пожертвувала Галина Ковалик, яка нинi проживає в Чiкаго.
Вiдомостi про славного земляка я збирав по крупинцi з 1994 року. "Новини Прибужжя", iншi видання не раз друкували мої статтi про нашого композитора, вояка УПА, який смертю героя загинув у 1944 р. вiд рук НКВД. Серце грiє те, що мрiя збулася - пам`ятний знак i меморiальну дошку виготовлено за моїм проектом.
На рiк, що надходить, маю новi задуми: до свого 75-рiччя планую видати нову книгу, куди б увiйшли мої спогади, публiцистичнi статтi, краєзнавчi розвiдки. Працi багато, але, вважаю, що кожна людина повинна залишити добрий слiд на землi.

НОВИЙ РIК - ВДОМА, РIЗДВО - В ХЛIВЧАНАХ

Ольга ГЛИНЯНСЬКА, робiтниця ЗАТ "Дюна-Веста":
- У дiтей канiкули в школi, снiжок притрусив - настрою новорiчного i їм, i нам, дорослим, теж додав. На фабрицi, слава Богу, робота є, сподiваюсь i на той рiк теж буде. Людей не забувають привiтати. Ось прийшли з дiтьми до мiської ялинки, щоб помилуватись. Такої гарної, здається, у нас ще не було, i вiд того теж радiсно. Вiримо, що у новому роцi життя в країнi все-таки буде полiпшуватись, чого собi i всiм червоноградцям щиро бажаємо.
До свят закупи зробили, може трохи скромнiше, нiж у попереднi роки, але буде вдома святковий новорiчний стiл.
А на Рiздво з дiтьми, з бабусею Марiєю, вона, хоч i на пенсiї, ще працює, поїдемо в Хлiвчани. Там Вiталика i Яну чекає прабабуся. Засвiтимо ялинку, внесемо дiдуха до хати. Буде кутя i колядки. А раненько, на Рiздво, усi разом пiдемо до церкви.

На фото:
•Родина Глинянських бiля ялинки.

Блiц-iнтерв`ю
ЖИТИМЕМО З НАДIЄЮ НА КРАЩЕ
Напередоднi Нового року "НП" звернулися до червоноградцiв з традицiйними запитаннями: Якi спогади залишає по собi рiк, що минає? Де i як плануєте святкувати новорiччя, Рiздво?
Богдан ХОЛОНIВСЬКИЙ, працiвник шахти "Межирiчанська":
- Рiк прожив нормально. Звичайно, в нашiй професiї не обiйтися без рiзних проблем, але про це напередоднi свят згадувати не хочеться. В новому роцi пасувала б бiльша зарплата, але розумiю, що в умовах кризи це майже не реально. Можливо, навiть працюватимемо неповний робочий тиждень. Хочеться, щоб на шахтi було все нормально, бо вона - наша годувальниця. Та попри все, 2009 рiк зустрiчатиму в позитивному настрої, з вiрою в краще.
Надiя ПОКОТИЛО, директор МЦБ:
- Фiнансуванням нашої органiзацiї, а це кошти мiського бюджету, в 2008-му задоволенi, бо була можливiсть придбати потрiбнi книги, оформити передплату. Також виграли грант, тому скажу, що 2008-й для центральної мiської бiблiотеки успiшний. Незважаючи на кризу, у наступному роцi плануємо виконати не менший обсяг робiт. Бажаю всiм здоров'я, бо це найголовнiше у життi.
Роман ГРУЙ, приватний пiдприємець:
- Тепер найбiльш наболiлим питанням для мене, як i для всiх українцiв, є економiчна криза, наслiдки якої, безумовно, даються взнаки практично щодня. Особливо гостро її вiдчуваємо ми, пiдприємцi. I поки не стабiлiзується гривня, краще не буде. Проте, в новорiчну нiч вiдкину все неприємне i в колi друзiв i близьких зустрiнемо 2009-й.
Роман ГУК, пенсiонер:
- Два роки тому я вийшов на пенсiю, i вiдтодi час для мене йде дуже повiльно. Дякувати Богу, маю добру пенсiю, тому сяк-так нам з дружиною ще можна прожити. Тепер по телевiзору тiльки й розмов про фiнансову кризу. Але на собi її ще не вiдчув. А ось моєму синовi, який навеснi взяв у банку валютний кредит, доводиться несолодко. Новий рiк вiдсвяткуємо разом з дружиною, молодi, напевно, святкуватимуть з друзями. А, взагалi, ми вже не в тому вiцi, щоби активно вiдзначати це свято - чекаємо Рiздва.
Наталiя САВЧЕНКО, директор Червоноградської гiмназiї:
- Що стосується роботи, то рiк був важким, але вдалим. Зважаючи на темп життя, знаходимось в постiйному цейтнотi. I тим приємнiшою є винагорода - успiхи гiмназистiв. Це результат спiльних зусиль учнiв, педагогiчного колективу, батькiв. Приємно, що ця праця не залишається непомiченою з боку мiської влади: свiдченням цього є стипендiя мiського голови для переможцiв олiмпiад, науково-практичних конференцiй, грошовi премiї, подяки вчителям, кошти на змiцнення навчально-матерiальної бази. Це i стимул для майбутньої роботи.
В особистому життi найбiльша радiсть року, що минає - народження онучки Анастасiї. В переддень Нового року бажаю педагогiчнiй громадi, усiм червоноградцям здоров'я, щастя, творчого натхнення, нехай плiдними будуть всi вашi починання!
Розпитував Богдан ГОРОШКО, студент факультету журналiстики ЛНУ iм. I. Франка.

Милосердя
ПОДАРУНКИ - ВIД ФОНДУ МЕРКЛЕ

П`ятий рiк поспiль Фонд Мерклє з Нiмеччини перед новорiчними та рiздвяними святами дбає про подарунки незахищеним категорiям населення Червонограда, Соснiвки та Гiрника, хворим на гiпоплазiю дiтям.
Минулого тижня представники Фонду Мерклє в Українi Галина Томкiв (на знiмку) та в Червоноградi Марiя Горошко, голова Червоного Хреста Червонограда, побували в Соснiвцi. В ЧЗШ №7, ЧЗШ №14 та ЧНВК "Школа-гiмназiя" №13 навчаються дiти, хворi на гiпоплазiю. 725 уражених нею дiтей постiйно отримують благодiйний хлiб вiд Фонду.
- Приємно вiдзначити той факт, що гiпоплазiя вiдступає, - повiдомила Галина Томкiв. - З наступного року список стане коротшим на 258 дiтей. Такий висновок зробила пiсля огляду учнiв лiкар-стоматолог з Соснiвки Галина Дубецька.

Оскiльки Фонд тепер опiкуватиметься 467 дiтьми, то вивiльненi кошти сiм`я Мерклє хоче вкласти у добру i милосердну справу - передасть їх на благо шести сотень малозабезпечених одиноких похилого вiку. Цi люди отримуватимуть благодiйний хлiб та подарунки до свят.
У понедiлок подарунковi продуктовi набори вiд Фонду Мерклє отримала саме ця категорiя червоноградцiв. Крупи, цукор, масло, макарони, борошно, олiя у зручних упаковках пришвидшують процес їх роздачi. Всi, хто отримав подарунки, дякували панi Ренатi Мерклє та її родинi за турботу.

Галина ПАНАСЮК.

Думки вголос
ЯЛИНКА I СНIГ, ОТЖЕ - КАНIКУЛИ!
I ось уже 26 грудня - останнiй навчальний день року, що вiдходить. Новий рiк сприймаю як початок чогось нового, так само, як i мої ровесники. А це означає, що його прихiд слiд зустрiчати у колi близьких людей - у сiмейному колi, у колi друзiв. Бiльшiсть наших старшокласникiв зустрiчатиме свято бiля новорiчної ялинки. Дехто вiдвiдає родичiв у селi. Адже там, у рiзних куточках України, найбiльше збереглися давнi традицiї, традицiї Святвечора й Рiздва, вертепи, щедрiвки, колядки, посiвальники у кожнiй хатi. I ще бiльше вiдчуваєш святковiсть, коли надворi бiлий-бiлий снiг i в морозному повiтрi чути дзвоники вертепiв та голоси дiтей, що колядують. Як на мене, Рiздво - найпрекраснiше свято у календарi. Коли уся сiм`я збирається разом, колядує, а потiм бабуся з дiдусем згадують цiкавi iсторiї з життя.
Наше мiсто зустрiчає Новий рiк з чудовою ялинкою, як нiколи! Вона надзвичайно нарядна, по-сучасному iлюмiнована. Бiля такої красунi вiриться, що все у нас буде добре, що всi надiї збудуться.
Катерина ВЕРНЕР, учениця ЧЗШ №8.

Справи комунальнi
ДБАЮТЬ ПРО ОСВIТЛЕННЯ
Аби мiсто добре освiтлювалося у новорiчнi та рiздвянi свята, аби видно було колядникам, постаралися працiвники дiльницi зовнiшнього освiтлення КП "Комунальник". Минулого тижня електрики замiнили електричнi лампи на вул. Сокальськiй, Перемоги, Мазепи, Парковiй, Наливайка, Хмельницького та iнших.
У мiському парку та на бульварi Грушевського, мiсцях масового вiдпочинку громадян, комунальники також замiнили 38 лiхтарiв вартiстю 2800 грн. Вони сподiваються, що пiд час новорiчних гулянь їх не знищать вандали. А також не ламатимуть лавочок i не смiтитимуть у громадських мiсцях.
Протягом святкових днiв в КП "Комунальник" за графiком налагоджено чергування у 4 змiни. На випадок снiгопаду чи ожеледицi до роботи готова технiка.
Загалом, комунальне господарство мiста до новорiчно-рiздвяних свят пiдготувалося добре. Люди це оцiнять.
Оксана СТАДНИК.

Культурне життя
В КИЄВI - ВИСТАВКА ЯРОСЛАВА ГЛАДКОГО
Вiдомий український рiзьбяр гравюри в дереворитi, червоноградець Ярослав Гладкий за вагомий внесок у духовне та естетичне виховання курсантiв, нагороджений почесною грамотою Київського нацiонального унiверситету внутрiшнiх справ.

В стiнах цього навчального закладу в груднi вiдкрилася вже третя виставка унiкальних робiт нашого краянина. Центральне мiсце в експозицiї посiла одна з найновiших робiт - гравюра Кристинопiльської Чудотворної iкони Божої Матерi. Прямо на вiдкриттi виставки її освятив о. Вiталiй Приходько, настоятель Богоявленського храму Києво-Печерської Лаври. Цей вишуканий мистецький твiр вiдтепер має силу iкони. Сотнi присутнiх пiдходили i її цiлували. Богослужiння схвилювало усiх присутнiх на вiдкриттi виставки. Крiм курсантiв, велике зацiкавлення виявили викладачi вузу, столичнi мистецтвознавцi, зокрема кандидат мистецтвознавства Петро Нестеренко, головний редактор журналу "Українська культура" Андрiй Яремчук.
Сам гравер зiзнався, що пережив хвилини великої духовної радостi i пiдйому, якi надихають творити i надалi. Виступила на вiдкриттi виставки в Києвi i дружина художника - Свiтлана Дмитрiвна.

В активi Ярослава Гладкого - 50 неповторних, визнаних в Українi i свiтi робiт. Треба сподiватися, що 2009-й подарує червоноградському художнику новi iдеї.

Iван ФЕДЮК.

Спогад
РIЗДВО 1945-го В БОРЩЕВИЧАХ

КАТЕРИНА ЗДИВУВАЛАСЯ, БО ЩЕ НЕ ПОЧАЛО ТЕМНIТИ, а Осип уже внiс в'язанку соломи в хату. Розстелив по долiвцi, через хвильку принiс i дiдуха, поставив у куточку, а на столi, пiд ялинкою, яку ще до Святвечерi збиралася прикрасити Катерина, - пiдклав пiд скатертину сiно. Упоравшись, вийшов з хати, а Катерина приступила прикрашати лiсову красуню. Нових прикрас не придбала i не приготувала, довелося використати минулорiчнi саморобнi - кошички, павучки, паперовi ланцюжки й iншi оздоби. Коли побачила прикрiплювачi свiчечок, згадала, що нiде не могла купити навiть такої дрiбнички з воску. Добре, що хоч свiчку придбала. Прийшло до голови, що й чоловiка нема i запитала донечки, що так уважно придивлялася до маминих прибирань, де батько:
- Пiди, поклич тата, може вiн у стодолi, чи коло худоби.
Донечка вибiгла i невдовзi вернулася:
- Тата нема.
- Нема? - нiби самої себе запитала по хвилинi Катерина. Вона здогадувалася, куди мiг пiти чоловiк, одначе, коли вже заставила всiма дванадцятьма стравами стола, сiла i задумалася.

ВIД ДУМОК, НАЧЕ ВIД СНУ, РОЗБУДИЛА ЇЇ КОЛЯДА ЗА ВIКНОМ. Якiсь чоловiки колядували "Бог предвiчний". I тут же, вiдчинивши дверi, увiйшов Осип. Побачив накритий стiл, i втiхою засяяло його обличчя. Пригорнув дружину, поцiлував i шепнув на вухо: "Не сердься, серденько, цi колядники - з Великої України. Так далеко вiд рiдних... не можуть бути з ними... Я не мiг iнакше поступити".
Вiд здогадки, що чоловiк привiв повстанцiв, сильнiше забилося серце: "а що, як облава ?.." Уявила собi жахiття, яке могло би статися, якби налетiли тi нелюди червонопогоннi - i слiзно захлипала:
- Ти себе, i нас... на погибель...
- Не плач, не плач, витри сльози. Не треба їм слiз показувати.
Катерина удавано заспокоїлася, i Осип привiв озброєних повстанцiв.
- Христос рождається! - пролунало один за одним кiлька голосiв.
- Славiмо Його! - скриваючи тривогу, спiшила вiдповiдати Катерина.
У невеличкiй кiмнатцi стало тiсно, одначе Осип запросив усiх до молитви, а пiсля молитви - сiсти за стiл. На ньому сяяла ялинка, i вiн був при стiнi, а тому сiло лише п'ятеро. Кому бракло мiсця - той вийшов з хати, бо й там, на чатах, треба комусь бути.
Вечеряли наперемiну, i невеличка зростом Катерина забiгала, щоб усiх нагодувати як слiд. Пiсля Святвечерi хтось замугикав колядку на мелодiю "Возвеселiмся всi разом нинi", її пiдхопили iншi, i вона залунала на всю хату, високомелодiйна i нечувана ще у цiй мiсцевостi:

"Розвеселiмся всi разом нинi -
Христос родився в бiднiй яскинi.
Хвалу вiддаймо i заспiваймо -
хай пiсня лине де небес.
Хай пiсня лине до Бога-Сина,
нехай розкаже, як Україна
цiлi столiття
рiзнi страхiття
рабства проклятого терпить.
Столиця Київ - у ромовищах,
а з наших сiл - лише попелища.
Та без вагання,
знов до змагання -
за свою волю ми встаєм!
Великий Христе, Боже Єдиний,
над безталанням зглянься Вкраїни.
В борнi за волю,
за кращу долю,
допоможи її синам!"

КАТЕРИНА РОЗЧУЛЕНО СЛУХАЛА I ТIШИЛАСЯ. Не так словами, як рiзноголоссям мелодiї, забула про небезпеку й перестала братися за серце. А коли настала хвилина прощання - повстанцi пiдходили до неї, обнiмали, цiлували в руку. Катерина, нiяковiючи, не давала своєї спрацьованої руки, а згодом змирилася з тим i вже не стала її ховати.
- Як паню яку цiлували - мiркувала, коли вже й хата опустiла. - Якiсь дивнi тi партизани.
ОСИП ВИЙШОВ ЗА ПОВСТАНЦЯМИ. Зупинилися на обiйстi, прислухаючись, як то з одного кiнця села, то з другого долiтали голоси колядникiв. Люди в селi того вечора з болем зорили на пiвнiчний небокрай, де ярiла заграва. Вони знали, що там польськi шовiнiсти знущаються над українцями. Осип здогадувався, що гостi-повстанцi пiдуть туди обороняти їх.
Катерна, впевнена, що чоловiк пiшов може й на цiлу нiч, уклала дiточок спати, а сама впала на колiна коло свого лiжка i зайшлася в гарячiй молитвi.
Лихо тодi обминуло село. Нi на Святвечiр, нi на Рiздво Христове облав не було. Лише на третiй день свят - на Стефана - вдерлися в село червонопогонники. Але повстанцiв у ньому вже не було. Їм без боїв вдалося пробратися на Закерзоння - туди, де на Святвечiр звала їх заграва пожеж.
До сказаного:
Така подiя мала мiсце у Рiздво 1945-го року в селi Борщевичi Старосамбiрського району на Львiвщинi.
Михайло ЩУРКО-ВIГОР, м. Червоноград.

На охоронi правопорядку
МIЛIЦIЯ НЕ СВЯТКУЄ
Новорiчнi та рiздвянi свята вносять корективи у службу особового складу мiсцевого вiддiлу ГУМВСУ у Львiвськiй областi. Про це iнформує начальник мiського вiддiлу мiлiцiї Iгор ТЕРЕХ:
- Сiчневi свята для працiвникiв мiлiцiї традицiйно робочi, несемо службу у посиленому режимi. Все для забезпечення правопорядку у мiстi, спокою громадян. Особливу увагу звертаємо на центр Червонограда - Вiчеву площу, на якiй стоїть ялинка, мiський парк. У святковi днi i, передовсiм, у новорiчну нiч тут велике скупчення людей...
Просимо мешканцiв мiста не залишати без нагляду свої домiвки. Якщо вiд`їжджаєте до рiдних, добре закрийте дверi на всi замки, зачинiть щiльно вiкна, надiйно заховайте грошi, цiнностi. Варто попросити сусiдiв, якi святкуватимуть вдома, наглядати за квартирою.
Бачите пiдозрiлих незнайомцiв у пiд`їздi, одразу телефонуйте у мiський вiддiл мiлiцiї на "02". Правоохоронцi реагуватимуть оперативно.
Записала Галина ПАНАСЮК.

Служба репортера
ЗА ЯЛИНКУ БЕЗ КЛЕЙМА - ДО ВIДПОВIДАЛЬНОСТI

У цi передноворiчнi днi бiля ринкiв, на стихiйних базарах пiдприємцi, селяни торгують ялинками. Лiсовi красунi коштують вiд 15 до 30 грн., залежно вiд висоти дерева i густоти гiлок. Сосна вартує вiд 5 до 15 грн. За карпатську ялинку просять вiд 40 до 70 грн. Червоноградцi їх купують, рiдко хто звертає увагу на клеймо, яке ставлять працiвники лiсництва пiсля планової вирубки.
У суботу поблизу ринку "Форсаж" ялинки продавали два молодики. I коли покупець поцiкавився, де клеймо, почув: не хочеш, не бери... Так i пiшов принциповий червоноградець додому без лiсової красунi. I подумалось, всiм би побажати такої безкомпромiсностi, менше було б тих, хто порушує закон.
Працiвники мiлiцiї громадської безпеки разом з працiвниками лiсництв, представниками санiтарно-екологiчної iнспекцiї виконкому, вiйськовослужбовцями проводять рейди на ринках, мiсцях стихiйної торгiвлi для виявлення осiб, якi реалiзують ялинки без вiдповiдних документiв, - поiнформувала старший iнспектор по роботi з населенням та громадськими формуваннями СДIМ мiського вiддiлу мiлiцiї Оксана Дронь. Перевiряючi охоронятимуть мiсця насадження ялинок до кiнця сiчня.

Данi про правопорушення будуть вiдомi згодом.
Галина ПАНАСЮК.

Думки вголос
ЯКБИ Ж НЕ КАНОНАДИ ПIД ЯЛИНКОЮ
Тамара ДУЛЕБА, пенсiонерка:
- Рiк, що минає, як для бiльшостi українцiв, i для мене теж, був важким, особливо друга його половина. Як прожити на невелику пенсiю нинi, коли i комунальнi тарифи ростуть, i цiни на ринку, в магазинах, та на лiки в аптеках? А яка пенсiя в людини, що працювала в громадському харчуваннi - вiдомо: на вiдпочинок я пiшла з посади завiдувачки їдальнi на однiй з шахт. Все ж, як i всi, сподiваюсь, що переживемо якось кляту кризу.
Новий рiк, як завжди, буду зустрiчати вдома, з сином. Так само й Рiздво. Для мене - то найкращi свята. Була молодша - радостi бiльше. Тепер до мiської ялинки, а вона цього року дивовижно красива - страшно вийти через стрiлянину. Дiти, молодь останнiми роками приходять з петардами, влаштовують канонаду. Та ще й як хулiганять! Запихають запалену петарду у пляшку - i осколки скла летять на всi боки - тiльки й пильнуй. Сподiваюсь, мiлiцiя цього року по-справжньому вiзьметься i за тих, хто незаконно петардами торгує, i за тих, хто стрiляниною у новорiчно-рiздвянi свята псує людям настрiй.

БЕРЕЖIТЬ ЗДОРОВ'Я
Iгор ТИМНЯК, завiдувач онкологiчного вiддiлення ЧЦМЛ:

- Завершився досить складний рiк, означений свiтовою фiнансовою кризою. Проте, на роботi онкологiчного вiддiлення кризовi явища не позначились. Згiдно з державною програмою "Онкологiя", ми отримували майже усi препарати, необхiднi для повноцiнного лiкування хворих. У результатi - зросла кiлькiсть пацiєнтiв, якi певний час живуть без рецидиву онкохвороби. Є всi пiдстави сподiватися: цi люди одужають.
Загалом реєструємо збiльшення злоякiсних пухлин. Прикро, бiльше стали хворiти особи молодого та середнього вiку. Онкохiрурги провели у 2008 роцi до 300 оперативних втручань...
Позитивно, що змiцнюється матерiально-технiчна база. Депутатський корпус i мiський голова Червонограда Iгор Чудiйович видiлили додатково 480 тис. грн. на капiтальний ремонт примiщення вiддiлення. Цi роботи уже завершенi. Замiнено 47 вiкон та 10 дверей на металопластиковi, перекрито дах. За сучасними зразками вiдремонтовано операцiйний блок, замiнили медобладнання, закуплено нову апаратуру.
Усi добрi змiни в онкодиспансерi задля найважливiшого - повернення здоров`я людям. Iнодi боротьба за здоров`я людини забирає i в онкохiрурга чимало сил, проте скiльки радостi приносить позитивний результат.
В сiм`ї вiдчуваю пiдтримку, дружина теж лiкар, розумiє складнощi нашої професiї. Багато щастя i втiхи приносить нам онук...
У Новому роцi усупереч усiм проблемам, бажаю червоноградцям доброго здоров`я, позитивного настрою.

Iнтерв`ю наприкiнцi року
У ВИСОКОСНИЙ I ОДРУЖУВАЛИСЬ, I НАРОДЖУВАЛИ
Якою була у 2008-му демографiчна ситуацiя в Червоноградi - розповiдає завiдувач вiддiлу реєстрацiї актiв цивiльного стану мiського управлiння юстицiї Галина ЛАЗУКА:
- За одинадцять мiсяцiв 2008 року у регiонi народилось 815 дiтей, з них у незареєстрованому шлюбi 37. У 2007 на свiт прийшло 946 немовлят, з них позашлюбних - 48. На жаль, мушу констатувати, що приросту населення цьогорiч у Червоноградi, Соснiвцi та Гiрнику немає. За одинадцять мiсяцiв померло 865 осiб, для порiвняння: у 2007-му - 946. Останнiй мiсяць, очевидно, суттєвих змiн не внесе.
Приємно вiдзначити, що у 2008 роцi прийшли на свiт на радiсть i втiху батькам 6 пар близнят.
- Якi iмена найбiльш популярнi цього року?
- Новонароджених найчастiше називали Софiйка, Анастасiя, Анна, Соломiя, Олександр, Роман, Максим, Данило, Денис. Цi iмена традицiйнi для українцiв. Хоча траплялися й досить дивнi як для нашої мiсцевостi - Альвiна, Елеонора, Агнеса, Евелiна, Лiя, Варвара, Размiк, Адам... Останнi роки полюбляють батьки iм`я Арсен, Арсенiй. Запам`ятались менi ще такi, рiдко вживанi, Мелек, Божена, Аделiна, Емельяна. Сподiваюсь, що дiти у дорослому вiцi не докорятимуть батькам за дивнi iмена.
- Чи реєтрували у червоноградському РАЦСi шлюби з iноземцями?
- У минулi роки у шлюб з iноземцями вступали по 10-15 наших краян. Їх обранцi - нареченi з близького i далекого зарубiжжя. У 2008-му зареєстровано всього 2 шлюби, з громадянами Росiї.
- Чи вплинув на кiлькiсть шлюбiв той факт, що 2008-ий - високосний рiк?
- За одинадцять мiсяцiв зареєстрували 585 пар, на 150 шлюбiв менше, нiж у 2007-му. Очевидно, декого й стримала астрологiя. Дехто зважатиме i на те, що i 2009-ий - так званий рiк чорної вдови. На мою ж думку, це не варте уваги.
У новому 2009 роцi будуть i одружуватись, i народжувати - життя триває...
Записала Галина ПАНАСЮК.

Блiц-iнтерв`ю
КРИЗУ ПОДОЛАЄМО, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ
Напередоднi Нового року "НП" звернулися до червоноградцiв з традицiйними запитаннями: Якi спогади залишає по собi рiк, що минає? Де i як плануєте святкувати новорiччя, Рiздво?

Василь ГАДАДА, директор ринку "Майдан", депутат мiської ради:
- Було багато сподiвань на стабiлiзацiю в полiтичному, економiчному життi країни, але вони не справдилися. Достроковi вибори 2007 року не принесли очiкуваних змiн, Верховна Рада фактично запрацювала тiльки наприкiнцi нинiшнього року, поглибився розбрат у владi i через те криза чи не найбiльше вдарила по Українi. Прикро, бо рiзко впала довiра людей до влади, особливо в другiй половинi року.
На жаль, саме цим негативом найбiльше запам`ятається 2008-ий рiк.
Дякувати Богу, наше мiсто закiнчує рiк з добрими показниками, що й остання, у груднi, сесiя мiської ради пiдтвердила. Депутати впродовж року, хоча дебатiв пiд час прийняття рiшень i не бракувало, працювали загалом злагоджено, в iнтересах громади.
З позитивом закiнчує рiк i ринок "Майдан", де я працюю. Багато зроблено для його розбудови, впорядкування i створення належних умов працi для пiдприємцiв. Територiю замостили плиткою, збудували новi павiльйони.
Новий рiк та Рiздво для мене свята, якi завжди зустрiчаю в родинному колi. Так буде й тепер. Новий рiк зустрiну з родиною, з друзями. А на Святвечiр та Рiздво поїду до мами, вона живе у Жовкiвському районi. Тридцять рокiв, вiдколи живу в Червоноградi, на Рiздво обов`язково вибираємось до мами...
Я оптимiст i вiрю: кризу подолаємо-перебудемо. Усе в нашiй країнi, хай i не так швидко, як би хотiлося, буде добре.

Замiсть лiсової красунi

У передноворiчнi днi на мiському ринку людно. Мешканцi Червонограда Ользi Коломаз припала до вподоби жива кiмнатна ялинка, що росте у вазонi, з надвичайно екзотичною назвою - араукарiя. За словами продавця квiтiв Юлiї Верещак завезли її iз Голландiї, рослина не скидає голочок, стане окрасою оселi на багато рокiв.

Фото Оксани СТАДНИК.

Нам цiкава ваша думка
ЯКИМ БУДЕ ВАШ НОВОРIЧНИЙ СТIЛ?
- з цим запитанням кореспондент "Новин Прибужжя" напередоднi Нового року i Рiздвяних свят звернувся до мешканцiв Червонограда.
Петро ВIТВИЦЬКИЙ, колишнiй шахтар, пенсiонер:
- Закупи до Нового року та Рiздва робитиму ближче до свят. Хоча, може й варто поспiшити, бо бачу, що цiни на ринку скачуть. Наприклад, свiжоморожена риба ще донедавна коштувала 19 грн. за кiлограм, а нинi уже 22 грн.
Новий рiк у нашiй сiм`ї особливо не вiдзначаємо. А Рiздво кожен рiк обов`язково святкуємо за українськими традицiями.
Чи буде у нас щедрий стiл? Моя шахтарська пенсiя менi це дозволяє, маю й регрес, бо 30 рокiв вiддав гiрницькiй справi. Але живемо з дружиною лише удвох, дiти роз`їхались. Син мешкає у Києвi, дочка у Київськiй областi, тож скромного стола нам цiлком вистачить.
Любов ФЕДЮРКО, пенсiонерка:
- Чи буде щось святкове на моєму новорiчному столi, не знаю, - хiба як встигну пенсiю отримати. 2007 рiк був для мене важким, втратила чоловiка, мала непередбаченi витрати. Мешкаю з сином, вiн ще вчиться.
А на Святвечiр все ж приготую традицiйнi страви. Нинi св. Миколая, iду з ринку, дещо купила, бо сподiваємось гостей. Син Миколайович i дочка Миколаївна. - Зберемось сiм`єю, посидимо, поговоримо.
Лiдiя ЄВДОКИМОВА, перукар, молода мама:
- До свят уже потроху починаю закуповувати продукти. Зважаючи на те, що з кожним днем усе дорожчає.
Наш новорiчний стiл цьогорiч буде дещо скромнiший, нiж у попереднi роки. 2009-й зустрiчатиму у сiмейному колi, з чоловiком i донькою, з братом i його дружиною. Переважно готую салати, щось з м`ясного, обов`язково буде шампанське, торт, який дуже полюбляє наша чотирирiчна донечка. На Рiздво пiдемо в гостi до мами.
Хоч вiд нинiшньої кризи потерпають люди, грядуть скорочення, але в нашiй родинi, слава Богу, ще нiхто не втратив роботи, даємо собi раду.
Бажаю, щоб усi червоноградцi гарно вiдсвяткували i теж мали святковий стiл.
Марiя ПТАШНИК, вихователь:
- На святковому столi не обов`язково мусять бути вишуканi страви за рецептами захiдних країн, якi останнiм часом у нас з`являються у меню. Ми, українцi, можемо приготувати смачнi страви з того, що є - картоплi, капусти, огiркiв, буряка.
Нiколи не поспiшаю запасати продукти завчасно, все роблю ближче до свят. Звичайно, куплю щось з фруктiв, решта є вдома, бо цiлий рiк працювали, допомагали мамi на городi то, як кажуть, є i хлiб, i до хлiба. За цiнами все одно не вженешся. На мою думку, люди самi створюють ажiотаж. Хто має великi грошi, то, може переживає, що чогось не купив. А якщо живеш вiд зарплати до зарплати, то й голова вiд таких проблем не болить.
Вiд 2009-го року чекаю, насамперед, стабiльностi. Ще до вересня цього року можна було прорахувати наступнi кроки. Можна було i кредит взяти, бо зарплату вчасно виплачували, та й загалом дозволити собi бiльше. З вересня чоловiковi не платять, вiн працює на ЗАТ "Львiвсистеменерго". Криза торкнулася усiх. Але треба бути оптимiстом, завжди так не буде.
Розпитувала Оксана СТАДНИК.

Нашi традицiї
У НАС ЗАВЖДИ ДIДУХ У ХАТI

ПОДРУЖЖЯ ГОДЯКIВ IЗ СОСНIВКИ завжди раде гостям, а, особливо, з котрими можна подiлитися своїми спогадами, знаннями, умiнням. Катерина Петрiвна - мiсцева, з Пархача, колишнiй вчитель Соснiвської школи-iнтернату. Свого чоловiка жартiвливо називає "фiлософом". I небезпiдставно. Хоч пропрацював Василь Федорович понад сорок рокiв у гiрничiй промисловостi, встиг заочно закiнчити ще й iсторичний факультет Львiвського унiверситету. А в юностi двiчi вступав у Київський унiверситет, на фiлософський факультет - та хлопцевi з Прикарпаття, котрий принципово розмовляв українською, у тi часи це було не пiд силу. Катерина Петрiвна показує на солiдну домашню бiблiотеку, з гордiстю каже:
- Чоловiк усе перечитав. Вiн стiльки всього знає! А нашi звичаї намагається передати дiтям, онукам.

ГОСПОДАР ТИМ ЧАСОМ приносить до хати два ще ранiше сплетених дiдухи i цiлий снiп заготовленої з лiта соломи. Вiн готовий подiлитися своїм рiдкiсним умiнням - адже тепер мало хто в Українi вмiє плести дiдуха. А колись цей неодмiнний атрибут святого вечора - символ пам`ятi про предкiв i продовження роду, стояв у кожнiй домiвцi. Василь Федорович, котрий розмiняв вже восьмий десяток, згадує:
- Ялинок у нас спочатку не ставили - вони з`явилися вже пiсля вiйни, за "других совєтiв". Але в кожнiй хатi - у присiлку Гаї на Стрийщинi - на святвечiр стояв дiдух. У нашiй сiм`ї дiвчат не було, у мами - кравчинi - перед святами чимало роботи, отож дiдухом мусив займатися я. А починали їх плести пiсля Миколая.
Розкриваючи секрети, господар продовжує:
- Заздалегiдь заготовляли пшеницю, жито, ячмiнь, овес або щось одне. У дiдуху має бути 365 колоскiв - як днiв у роцi. Складали дванадцять пучкiв, у кожному по 30 чи 31 колоску, в одному пучку - 28. Солому розпарювали в окропi, з мокрої плели косички i обплiтали ними пучки. Один зверху, нижче - три, ще нижче, у два ряди - по чотири. А щоб був цей рiздвяний букет пишний - у пучки вставляють дротики.
ДIДУХА СТАВИЛИ НА РIЗДВО, а на Новий рiк, 14 сiчня, його виносили з хати, молотили, щоб тим зерном засiяти першу борозну, продовжує розповiдь Василь Федорович. Вiн глибоко знає й усiм серцем любить багатi народнi традицiї. Цю любов прищепив своїм донькам - Наталi i Надiї, i намагається передати внукам. Вони на Рiздво щороку ходять колядувати iз зiркою, яку зробив їм дiдусь. Колядують, до речi, i дiдусеву колядку. А ще Василь Федорович, помiж вiршами, яких у його доробку немало, взявся писати для внукiв (зрештою, й для всiх iнших дiтей) "Легенду про Ора, - сина Неба i Землi. Переконаний: саме на рiдних українських першоджерелах мають виховуватись нашi дiти, а не на "Гаррi Поттерi".
Цьогорiч у домiвцi Годякiв на свят-вечiр, як i щороку, збереться родина. Катерина Петрiвна на застелений вишитою скатертиною стiл поставить кутю i смачнi святвечiрнi страви. А поруч стоятиме дiдух - свiдчення того, що народнi традицiї живi i вiчно будуть жити.
До речi, Василь Федорович Годяк провiв майстер-клас з плетення дiдухiв. Першими аматорами стали члени Незалежного жiночого товариства "Прозерок".

На знiмку:
•Майстер Василь Годяк з дружиною.
Свiтлана ТВЕРIТНЄВА.

Ростуть помiчники правоохоронцiв
ЯК ШЕСТИКЛАСНИКИ ЗЛОДIЙКУ ЛОВИЛИ
Надзвичайна подiя сталася 25 грудня в ЧНВК №3 - пiсля четвертого уроку на великiй перервi в школу пробралася злодiйка. Зайшла в клас до шестикласникiв i сказала дiтям, що їхня вчителька попросила з її сумки взяти гаманець i їй принести. На очах учнiв порилася в сумцi, забрала гаманець i пiшла... Все дуже швидко.
Дiти це зауважили, але занепокоєння ця подiя в них ще не викликала. Тим часом вже обкрадена вчителька, що поспiшала на урок, в коридорi звернула увагу на жiнку, з дуже непривiтним обличчям. Ще через хвилину виявила пропажу. От тут i зчинилось...
Шестикласники, зметикувавши, хто злодiй, кинулися, навiть не одягаючись, наздоганяти незнайомку. Вибiгли на вулицю i таки вгледiли її вже в арцi сусiднього будинку. Щодуху бiльш десятка хлопчакiв та дiвчаток побiгли за нею, вигукуючи "Злодiйка!", "Злодiйка!". Переслiдування продовжувалось до "Барвiнка". Крадiйка пробувала сiсти в маршрутку, в таксi, але гурт дiтлахiв ззаду та безперервнi вигуки "Злодiйка" погнали її далi, в сторону магазину "Київ-Захiд" по вул. Iвасюка. Нарештi зухвала крадiйка вскочила в пiд`їзд будинку на цiй же вулицi i закрилась в однiй з квартир, очевидно її знiмала. Дiти стали облогою навколо помешкання, яке стало укриттям для грабiжницi аж поки не приїхала мiлiцiя. Правоохоронцiв викликала одна з тутешнiх жительок. Виявилось, що "промишляла" в червоноградських школах 35-рiчна П., в її "активi" подiбнi пограбування в iнших школах. Поцуплений гаманець в неї вилучили.
Потерпiла, попри неприємну iсторiю, як не дивно, налаштована оптимiстично:
- Учнi нашої школи, хоч вони щойно шестикласники, - повели себе цiлком по-дорослому - небайдуже, вiдповiдально. Не розгубилися. I їхнiй вчинок для мене як моральна сатисфакцiя, вона однозначно дорожча за вкраденi грошi.
А ще вона побажала усiм червоноградцям мiцного здоров`я, нiколи не знати горя, (каже, що таке вкраденi грошi у порiвняннi з вибухом будинку у Євпаторiї), виховати гарних дiтей. Я додам: з таких дiтей, як вихованцi третьої школи, i дорослим варто б приклад взяти. Злодiїв у мiстi обов`язково б поменшало.
Марiя КРЕЧКIВСЬКА.

Служба репортера
ХУЛIГАНИ ГУЛЯЛИ - ТЕЛЕФОНИ ЗАМОВКАЛИ
У п`ятницю трестiвськi телефони змовкли у казначействi, Палацi спорту, багатьох iнших органiзацiях, зокрема i тих, що розташованi пiд одним дахом по вул. Будiвельнiй, 1 у Червоноградi.
Вiктор Цуг i Анатолiй Гiль, монтери Червоноградського управлiння виробничо-технологiчного зв`язку, отримали наряд на лiнiю пошкодження. Досвiдченi майстри з`ясували, що цього разу потерпiли кросiровки. - Таке пошкодження усуваємо швидко, - пояснили, - але зловмисники зняли дверцята з телефонної шафи. Привабили "любителiв" здачi металобрухту, вочевидь, добротний метал i сама вага дверцят.
Монтери, налагодивши зв`язок, вимушенi були "чергувати" бiля напiввiдчиненої телефонної шафи, оскiльки об`єкт все ще залишався незахищеним перед випадковими недобросовiсними перехожими, хулiганами, або, ще гiрше, - зловмисниками-металошукачами. Щодня доводиться усувати рiзнi пошкодження телефонних лiнiй.
Свiтлана РАТУШНЯК.

Брати нашi меншi
ЛЕЛЕКА ЗИМУВАТИМЕ З ЛЮДЬМИ

...Годi повiрити, якби не побачила на власнi очi - у Глуховi, неподалiк Червонограда, на сiльському подвiр`ї разом з курми та iндиками неквапливо походжає лелека, спокiйно i впевнено почувається серед пташиної братiї.
Рипнули дверi i на порозi лiтньої кухнi з`явився господар. Червонодзьобий птах тут же почалапав до нього - знає, почастує чимось смачненьким.
- Найбiльше лелека полюбляє ласувати м`ясом, рибою, - вареної картоплi їсти не хоче, - розповiдає працiвник шахти "Степова" Любомир Васько, саме вiн прихистив птаха на своєму обiйстi. I продовжує. - Найцiкавiше те, що нi собака на нього не гавкає, нi домашня птиця не чiпає, вся живнiсть прийняла на подвiр`ї несподiваного гостя у свою сiм`ю. Хiба, коли годую, то пiвень норовить рибку вiдiбрати. А так, усi мирно спiвiснують.
... Любомир Васильович розкрив торбину з дрiбною рибою i почав годувати лелеку. Той апетитно ковтав одну за одною. Одразу пiдбiг пiвень - а раптом i на цей раз щось перепаде.

У Глуховi лелека з`явився ще з осенi. Чи вiд своїх побратимiв, що вiдлiтали у вирiй, вiдстав, чи був ослаблений.
...Коли похолодало, оселився ближче до людей. То в одному кiнцi села його бачили, то в iншому. Якось жiнка бiля криницi воду набирала, вiдiйшла на хвилинку, а коли повернулась, то побачила, як лелека у її вiдрi купається.
Лелеки птахи, якi здавна, прилiтаючи ранньої весни з далеких країв, гнiздились бiля людських осель. А цей, схоже, вирiшив i новий рiк зустрiчати з людьми, якi подарували йому прихисток i тепло свого серця.

Оксана СТАДНИК.

БЛIЦ-iнформ
НА ФОНI ПРОБЛЕМ, що їх мають iншi українськi мiста, складний 2008 рiк Червоноград завершує успiшно. Виконання мiського бюджету за рiк очiкується на рiвнi 105 вiдсоткiв. Свята святами, та оскiльки позавчора Президент пiдписав Закон про державний бюджет-2009, виконком працюватиме над проектом головного фiнансового документа наступного року.

ТА ВСЕ Ж I КВАРТАЛ 2009-го очiкується дуже складним. Учора мер Iгор Чудiйович провiв останню у цьому роцi нараду керiвникiв пiдприємств i служб, що забезпечують життєдiяльнiсть мiста. Архiскладною вiн назвав ситуацiю з газом та розрахунками за тепло. Реальнiсть така, що можемо свята зустрiти в холодних квартирах.

ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ росiяни за традицiєю не тiльки iдуть в баню, а й прагнуть будь-що 1 сiчня "по-братськи" перекрити газовий вентиль Українi. А позавчора ще й пригрозили цiну на газ українцям пiдвищити до 418 доларiв.

УЧОРА ВРАНЦI В ДП "ЛЬВIВВУГIЛЛЯ" очiкували надходження обiцяних коштiв. А це означає, що шахтарям повнiстю закриють зарплату за листопад. Крiм того, вугiльники обiцяють розрахуватися з будiвельниками, перевiзниками й частково з комунальниками, якi впродовж року терпеливо, з розумiнням ставилися до фiнансових проблем ДП.

26 ГРУДНЯ У ВИКОНКОМI перший заступник мiського голови Орест Орловський провiв позачергове засiдання комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй. Зокрема, йшлося про посилення безпеки господарювання та об`єктiв житлово-комунального господарства на територiї Червоноградської мiської ради. Докладнiше - у наступному номерi "НП".

КЛУБ "ЛIДЕР" 1 СIЧНЯ з 14 по 16 годину у мiському парку проводитиме для молодi спортивну гру з використанням лазерної зброї. Присвячують цей захiд 100-рiччю Степана Бандери. Безкоштовно стати її учасниками зможуть тi, хто виявить обiзнанiсть з життям i революцiйною дiяльнiстю Провiдника.

У РIЗДВЯНI ДНI - 7, 8, 9 СIЧНЯ з 10 години в Народному домi Червонограда бiля ялинки вiдбудуться святковi новорiчно-рiздвянi дiйства для червоноградської дiтвори. Буде весело i цiкаво.